Stager-Group
Наши преимущества
Современные технологии

Современные технологии

Широкий ассортимент

Широкий ассортимент

Гарантия качества

Гарантия качества

Выгодные условия

Выгодные условия

Индивидуальный подход

Индивидуальный подход

Надёжные партнёры

Надёжные партнёры

Новости
Что мы предлагаем:

Те, скільки коштують добрива, безпосередньо впливає на собівартість вирощування продукції. Сільськогосподарські виробники здебільшого незадоволені співвідношенням ціни агрохімікатів та їхньої якості. Є й такі, хто вважає, що їх можна придбати дешево та ще й отримати високий ефект від застосування. Чому це швидше міф, аніж правда? Якщо порахувати покроково, то бюджетні добрива насправді частіше призводять до збільшення витрат (Стаття В.Горного для журнала "Агроіндустрія", грудень 2019 р.).
Уявіть, що ви купуєте автомобіль по запчастинах: двигун, трансмісію, колісні диски, шини, гальмівну систему. І робите це там, де вони найдешевші, без сертифікатів якості та з інструкціями незрозумілими вам мовами. А головне – ви не перевіряєте сумісність цих деталей.
Сталося диво, і вам таки вдалося зібрати з них авто – з неоднаковими колесами й нульовими індексами безпеки. Чи вам захочеться керувати таким транспортним засобом? Напевно, що ні. Ми не збираємо автомобілі самостійно, а купуємо їх у готовому вигляді. І обов’язково має бути гарантія, мінімум 3 роки. Ви знаєте, що вона закладена у вартість. Погодьтеся, що така нова автівка повинна коштувати значно більше, ніж самостійно виготовлена.
Але ж аграрії закуповують добрива, котрі потрібно змішувати між собою, без жодних гарантій, забуваючи, що агрохімікати можуть виявитися несумісними. Дивно, але факт: якщо на мішку зображені китайські ієрогліфи, саме ці добрива придбають українські аграрії – через низьку ціну. Без інструкцій, без рекомендацій. Без відповідальності.
Чи завжди добрива – це просто, як 2 + 2?
Існує думка, що комплексні агрохімікати – це просто суміш різних добрив. Тобто, маючи селітру, сульфат калію та інші елементи, можливо отримати такий самий якісний продукт, як і комплексне рішення. Але дешевше.
Уявімо, що перед нами стоїть таке завдання: внести добриво NPK із формулою 20:20:20, але скласти його самостійно.
Для початку необхідно розібратись у формах добрив. Першим іде азот (N), який може бути в амонійній, амідній та нітратній формах. Всі вони дуже різні за своїми хімічними й біологічними властивостями. Відомо, що найшвидше проникає в рослину нітратна форма (NO3-), але так само швидко й вимивається з ґрунту після поливу. Вона підвищує ефективність багатьох інших добрив (металів), та, з другого боку, також спричинює їх вимивання. Амонійна форма (NH4+) має дзеркальні властивості. Вона фіксується ґрунтом, тому не вимивається. Її навіть можна вносити під зиму. Але амонійна форма не допомагає, а заважає агрокультурам споживати метали з інших добрив (калій, магній, кальцій тощо). Амідна форма взагалі не споживається рослиною і є органічною формою азоту, який стає доступним лише після того, як його перероблять мікроорганізми (якщо ґрунт достатньо прогрітий, є волога). Амідний азот перетворюється на амонійний, а потім – на нітратний.
Кожна із вказаних вище форм має свої переваги та недоліки. Тому кращі комплексні добрива містять всі три форми азоту. Тож нам необхідно мати сечовину (також відому як карбамід) та аміачну селітру, щонайменше.
Дешевий і доступний карбамід містить велику концентрацію біурету, який є отруйним для рослини. З огляду на це, купуючи сечовину, звертайте увагу на вміст біурету та репутацію заводу, який її виготовив. Не потрібно довіряти лише продавцю, адже не він робить товар. Слід вивчити інформацію про виробника.
Другий елемент у суміші – фосфор. Найпопулярніші водорозчинні форми: монокалій фосфат (МКФ), амонію фосфат (АФ) та ортофосфорна кислота. Монокалій фосфат містить 52% фосфору та 34% калію, рН (1%) – 4–4,5. Амонію фосфат – 10% азоту й 46% фосфору, рН (0,1 М) – 4,4. Ортофосфорна кислота буде найбільш кислою, але її краще застосовувати окремо від інших добрив, щоб посилити їхню дію, тому до розрахунку включати її не будемо.
Калійних добрив існує значно більше. Вище вже згадувався монокалій фосфат. Також це сульфат калію, калійна селітра. Не можна використовувати хлорид калію. Між калійною селітрою та сульфатом калію різниця не дуже очевидна. Вони мають різні фізичні властивості, але більшість виробників зважають лише на ціну та необхідність внести азот. Селітра містить 46% калію і 13% азоту. Сульфат калію – 51% калію.
Час рахувати
Щоб отримати 1 кг добрива NPK 20:20:20, нам потрібно взяти 200 г азоту, додати 200 г фосфору та 200 г калію (по 20% кожного).
Найзручніше почати розрахунки із фосфору. Обидва види добрив із цим елементом містять не лише його, тому амофос (АФ) у нас буде джерелом азоту, а монокалій фосфат (МКФ) – джерелом калію.
Це робити необов’язково, але пропонуємо взяти й один, і другий вид у однаковій кількості (по 10% фосфору), в двох формах порівну. Тобто, на 1 кг готового добрива нам потрібно 100 г фосфору у вигляді МКФ і 100 г у вигляді АФ.
У результаті поєднання 192,3 г МКФ та 217,4 г АФ маємо 20% фосфору, 6,5% калію (з МКФ) та 2,2% азоту.
Тепер нам треба додати калій. Ми вже маємо його 6,5% з МКФ, не вистачає ще 13,5%. Використаємо чистий сульфат калію, або 265 г, при цьому отримаємо 12,2% сірки. Звісно, ми можемо надати перевагу калійній селітрі (13% азоту, 46% калію). В такому разі потрібно буде 293,5 г добрива, що дасть додатково 3,8% азоту.
Ось, власне, й дійшла черга до азоту. Якщо ми вибрали сульфат калію, то азоту необхідно ще 17,8%. У цьому випадку 12% з них внесемо у вигляді амонійної селітри (34% азоту), що еквівалентно 353 г добрива. А карбамід (46% азоту) заповнить інші 5,8%, і це 126 г добрива.
Отже, щоб отримати 1 кг комплексу (N:P2O5:K2O) 20:20:20, нам потрібно: 192,3 г моно¬калійфосфату, 217,4 г амонію фосфату, 264,7 г сульфату калію, 353 г амонійної селітри, 126 г карбаміду. Разом – 1153,4 г добрив.
Якщо ми використали не сульфат калію, а калійну селітру, то нам треба менше азотних добрив – 13,1%. Із них 10% забезпечать 294 г аміачної селітри, а 4,2% – карбамід (це 87,5 г добрива).
Скільки грамів у кілограмі?
Парадокс у тому, що в сумі ми отримали не кілограм. У першому випадку (суміш із сульфатом калію) маємо 1153,4 г. У другому, з калійною селітрою, – 1084,7 г. Але це не кілограм, це більше. І більше не користі, а солей.
У якісному комплексному добриві NPK з формулою 20:20:20 є по 20% азоту, фосфору та калію. В сумі 60%. А що таке інші 40%? Це баласт. Часто він є непотрібним. 40% – це 400 г з кожного кілограма. А з простих солей ми отримали не 400 г баласту, а приблизно 500 г. Ці зайві 100 г з кілограма – майбутнє засолення ґрунту та стрес для сільськогосподарських культур.
Ще нічого, якби проблема була лише в баласті. Згідно з нашими розрахунками, вам потрібно придбати до 6 видів добрив відмінної якості. Без натрію, хлору, важких металів і з гарантованим вмістом діючих речовин.
Також не варто забувати, що різні марки доб¬рив мають різний склад. Сульфат калію не завжди містить 51% калію, буває й менше. Іноді на 1–2%, іноді на 10% і більше. Хоча на мішку про це не буде зазначено. Тому вам доведеться щоразу проводити хімічний аналіз добрива та заново вираховувати рецепт.
Фізичні властивості
Встановити точну потребу в добривах, правильно їх змішати та розчинити – простіше сказати, ніж зробити. Деякі з цих добрив будуть у вигляді гранул (аміачна селітра, карбамід, амонію фосфат (амофос)). Ці гранули через погану розчинність можуть забивати крапельну трубку. Навіть величезні заводи мусять постійно контролювати якість сировини, яку вони купують. А чи наші аграрії впевнені, що їм це завжди вдається?
Також нам треба налаштувати розчинний вузол. Ми не будемо засипати добрива рівномірно. Спочатку розчинимо одне, потім друге, потім третє… Всі вони мають різні властивості, тому можуть гірше змішуватись.
Крім того, добриво важко буде не лише використати, а й зберегти. У селітри та сульфатів є здатність, набравшись вологи, кам’яніти.                                                    
Деякі добрива тут не взяті до розрахунку через те, що продаються у рідкій формі. Наприклад: фосфорна та азотна кислоти, аміачна вода. Як і будь-який розчин, вони можуть контактувати з повітрям, змінювати свою концентрацію. Їх дуже важко транспортувати та зберігати.
Різні добрива мають різний рН. Навіть якщо ви розрахували масу кожного з них, то чи зможете визначити кислотність цієї суміші? Так, рН 1% МКФ становить 4,5, а рН 0,1 М АФ – 4,4. І яким буде рН, якщо на кубічний метр води взяти 192 г першого добрива і 217 г другого?
100 г калію у вигляді сульфату та 100 г калію у вигляді селітри дуже по-різному вплинуть на рН розчину. Вони неоднаково розчиняються, змінюється навіть температура робочого розчину.
Додаткові затрати
Крім NPK, нам треба додати мікроелементи. Врахувати їх доступність за умов рН ґрунту, ґрунтового розчину, робочого розчину. Або ж надавати перевагу хелатним формам мікроелементів. Але їх потрібно небагато, тому з кожним підживленням доведеться відміряти грами чи навіть долі грамів. Уявіть: відміряти 0,3 г хелату цинку, наприклад. А ще мідь, бор, залізо… Звичайні кухонні ваги не здатні виконати цю задачу. Купувати хімічні ваги, щоб економити на добривах, – нонсенс. Тим паче, що після зважування потрібно буде застосувати ці елементи живлення рівномірно між усіма рослинами.
Найцікавіше – це доставка. П’ять різних добрив від різних виробників. Імовірно, що від різних продавців. Потрібно довіряти кожному виробнику, кожному продавцю і заплатити за кожну доставку. Навіть одна невдала операція на цьому етапі перекреслює ефективність усіх ваших дій.
Стаття опублікована в журналі «Агроіндустрія», грудень 2019 р
 

Скільки коштують «дешеві» добрива?

Те, скільки коштують добрива, безпосередньо впливає на собівартість вирощування продукції. Сільськогосподарські виробники здебільшого незадоволені співвідношенням ціни агрохімікатів та їхньої якості. Є й такі, хто вважає, що їх можна придбати дешево та ще й отримати високий ефект від застосування. Чому це швидше міф, аніж правда? Якщо порахувати покроково, то бюджетні добрива насправді частіше призводять до збільшення витрат (Стаття В.Горного для журнала "Агроіндустрія", грудень 2019 р.).
Уявіть, що ви купуєте автомобіль по запчастинах: двигун, трансмісію, колісні диски, шини, гальмівну систему. І робите це там, де вони найдешевші, без сертифікатів якості та з інструкціями незрозумілими вам мовами. А головне – ви не перевіряєте сумісність цих деталей.
Сталося диво, і вам таки вдалося зібрати з них авто – з неоднаковими колесами й нульовими індексами безпеки. Чи вам захочеться керувати таким транспортним засобом? Напевно, що ні. Ми не збираємо автомобілі самостійно, а купуємо їх у готовому вигляді. І обов’язково має бути гарантія, мінімум 3 роки. Ви знаєте, що вона закладена у вартість. Погодьтеся, що така нова автівка повинна коштувати значно більше, ніж самостійно виготовлена.
Але ж аграрії закуповують добрива, котрі потрібно змішувати між собою, без жодних гарантій, забуваючи, що агрохімікати можуть виявитися несумісними. Дивно, але факт: якщо на мішку зображені китайські ієрогліфи, саме ці добрива придбають українські аграрії – через низьку ціну. Без інструкцій, без рекомендацій. Без відповідальності.
Чи завжди добрива – це просто, як 2 + 2?
Існує думка, що комплексні агрохімікати – це просто суміш різних добрив. Тобто, маючи селітру, сульфат калію та інші елементи, можливо отримати такий самий якісний продукт, як і комплексне рішення. Але дешевше.
Уявімо, що перед нами стоїть таке завдання: внести добриво NPK із формулою 20:20:20, але скласти його самостійно.
Для початку необхідно розібратись у формах добрив. Першим іде азот (N), який може бути в амонійній, амідній та нітратній формах. Всі вони дуже різні за своїми хімічними й біологічними властивостями. Відомо, що найшвидше проникає в рослину нітратна форма (NO3-), але так само швидко й вимивається з ґрунту після поливу. Вона підвищує ефективність багатьох інших добрив (металів), та, з другого боку, також спричинює їх вимивання. Амонійна форма (NH4+) має дзеркальні властивості. Вона фіксується ґрунтом, тому не вимивається. Її навіть можна вносити під зиму. Але амонійна форма не допомагає, а заважає агрокультурам споживати метали з інших добрив (калій, магній, кальцій тощо). Амідна форма взагалі не споживається рослиною і є органічною формою азоту, який стає доступним лише після того, як його перероблять мікроорганізми (якщо ґрунт достатньо прогрітий, є волога). Амідний азот перетворюється на амонійний, а потім – на нітратний.
Кожна із вказаних вище форм має свої переваги та недоліки. Тому кращі комплексні добрива містять всі три форми азоту. Тож нам необхідно мати сечовину (також відому як карбамід) та аміачну селітру, щонайменше.
Дешевий і доступний карбамід містить велику концентрацію біурету, який є отруйним для рослини. З огляду на це, купуючи сечовину, звертайте увагу на вміст біурету та репутацію заводу, який її виготовив. Не потрібно довіряти лише продавцю, адже не він робить товар. Слід вивчити інформацію про виробника.
Другий елемент у суміші – фосфор. Найпопулярніші водорозчинні форми: монокалій фосфат (МКФ), амонію фосфат (АФ) та ортофосфорна кислота. Монокалій фосфат містить 52% фосфору та 34% калію, рН (1%) – 4–4,5. Амонію фосфат – 10% азоту й 46% фосфору, рН (0,1 М) – 4,4. Ортофосфорна кислота буде найбільш кислою, але її краще застосовувати окремо від інших добрив, щоб посилити їхню дію, тому до розрахунку включати її не будемо.
Калійних добрив існує значно більше. Вище вже згадувався монокалій фосфат. Також це сульфат калію, калійна селітра. Не можна використовувати хлорид калію. Між калійною селітрою та сульфатом калію різниця не дуже очевидна. Вони мають різні фізичні властивості, але більшість виробників зважають лише на ціну та необхідність внести азот. Селітра містить 46% калію і 13% азоту. Сульфат калію – 51% калію.
Час рахувати
Щоб отримати 1 кг добрива NPK 20:20:20, нам потрібно взяти 200 г азоту, додати 200 г фосфору та 200 г калію (по 20% кожного).
Найзручніше почати розрахунки із фосфору. Обидва види добрив із цим елементом містять не лише його, тому амофос (АФ) у нас буде джерелом азоту, а монокалій фосфат (МКФ) – джерелом калію.
Це робити необов’язково, але пропонуємо взяти й один, і другий вид у однаковій кількості (по 10% фосфору), в двох формах порівну. Тобто, на 1 кг готового добрива нам потрібно 100 г фосфору у вигляді МКФ і 100 г у вигляді АФ.
У результаті поєднання 192,3 г МКФ та 217,4 г АФ маємо 20% фосфору, 6,5% калію (з МКФ) та 2,2% азоту.
Тепер нам треба додати калій. Ми вже маємо його 6,5% з МКФ, не вистачає ще 13,5%. Використаємо чистий сульфат калію, або 265 г, при цьому отримаємо 12,2% сірки. Звісно, ми можемо надати перевагу калійній селітрі (13% азоту, 46% калію). В такому разі потрібно буде 293,5 г добрива, що дасть додатково 3,8% азоту.
Ось, власне, й дійшла черга до азоту. Якщо ми вибрали сульфат калію, то азоту необхідно ще 17,8%. У цьому випадку 12% з них внесемо у вигляді амонійної селітри (34% азоту), що еквівалентно 353 г добрива. А карбамід (46% азоту) заповнить інші 5,8%, і це 126 г добрива.
Отже, щоб отримати 1 кг комплексу (N:P2O5:K2O) 20:20:20, нам потрібно: 192,3 г моно¬калійфосфату, 217,4 г амонію фосфату, 264,7 г сульфату калію, 353 г амонійної селітри, 126 г карбаміду. Разом – 1153,4 г добрив.
Якщо ми використали не сульфат калію, а калійну селітру, то нам треба менше азотних добрив – 13,1%. Із них 10% забезпечать 294 г аміачної селітри, а 4,2% – карбамід (це 87,5 г добрива).
Скільки грамів у кілограмі?
Парадокс у тому, що в сумі ми отримали не кілограм. У першому випадку (суміш із сульфатом калію) маємо 1153,4 г. У другому, з калійною селітрою, – 1084,7 г. Але це не кілограм, це більше. І більше не користі, а солей.
У якісному комплексному добриві NPK з формулою 20:20:20 є по 20% азоту, фосфору та калію. В сумі 60%. А що таке інші 40%? Це баласт. Часто він є непотрібним. 40% – це 400 г з кожного кілограма. А з простих солей ми отримали не 400 г баласту, а приблизно 500 г. Ці зайві 100 г з кілограма – майбутнє засолення ґрунту та стрес для сільськогосподарських культур.
Ще нічого, якби проблема була лише в баласті. Згідно з нашими розрахунками, вам потрібно придбати до 6 видів добрив відмінної якості. Без натрію, хлору, важких металів і з гарантованим вмістом діючих речовин.
Також не варто забувати, що різні марки доб¬рив мають різний склад. Сульфат калію не завжди містить 51% калію, буває й менше. Іноді на 1–2%, іноді на 10% і більше. Хоча на мішку про це не буде зазначено. Тому вам доведеться щоразу проводити хімічний аналіз добрива та заново вираховувати рецепт.
Фізичні властивості
Встановити точну потребу в добривах, правильно їх змішати та розчинити – простіше сказати, ніж зробити. Деякі з цих добрив будуть у вигляді гранул (аміачна селітра, карбамід, амонію фосфат (амофос)). Ці гранули через погану розчинність можуть забивати крапельну трубку. Навіть величезні заводи мусять постійно контролювати якість сировини, яку вони купують. А чи наші аграрії впевнені, що їм це завжди вдається?
Також нам треба налаштувати розчинний вузол. Ми не будемо засипати добрива рівномірно. Спочатку розчинимо одне, потім друге, потім третє… Всі вони мають різні властивості, тому можуть гірше змішуватись.
Крім того, добриво важко буде не лише використати, а й зберегти. У селітри та сульфатів є здатність, набравшись вологи, кам’яніти.                                                    
Деякі добрива тут не взяті до розрахунку через те, що продаються у рідкій формі. Наприклад: фосфорна та азотна кислоти, аміачна вода. Як і будь-який розчин, вони можуть контактувати з повітрям, змінювати свою концентрацію. Їх дуже важко транспортувати та зберігати.
Різні добрива мають різний рН. Навіть якщо ви розрахували масу кожного з них, то чи зможете визначити кислотність цієї суміші? Так, рН 1% МКФ становить 4,5, а рН 0,1 М АФ – 4,4. І яким буде рН, якщо на кубічний метр води взяти 192 г першого добрива і 217 г другого?
100 г калію у вигляді сульфату та 100 г калію у вигляді селітри дуже по-різному вплинуть на рН розчину. Вони неоднаково розчиняються, змінюється навіть температура робочого розчину.
Додаткові затрати
Крім NPK, нам треба додати мікроелементи. Врахувати їх доступність за умов рН ґрунту, ґрунтового розчину, робочого розчину. Або ж надавати перевагу хелатним формам мікроелементів. Але їх потрібно небагато, тому з кожним підживленням доведеться відміряти грами чи навіть долі грамів. Уявіть: відміряти 0,3 г хелату цинку, наприклад. А ще мідь, бор, залізо… Звичайні кухонні ваги не здатні виконати цю задачу. Купувати хімічні ваги, щоб економити на добривах, – нонсенс. Тим паче, що після зважування потрібно буде застосувати ці елементи живлення рівномірно між усіма рослинами.
Найцікавіше – це доставка. П’ять різних добрив від різних виробників. Імовірно, що від різних продавців. Потрібно довіряти кожному виробнику, кожному продавцю і заплатити за кожну доставку. Навіть одна невдала операція на цьому етапі перекреслює ефективність усіх ваших дій.
Стаття опублікована в журналі «Агроіндустрія», грудень 2019 р
 

Жидкие фосфорсодержащие удобрения так стремительно ворвались на украинский рынок, что не только аграрии не могут «найти 10 различий» между ними, но, подчас, и сами производители, и трейдеры недостаточно глубоко понимают преимущества и ограничения своих продуктов.
Соревнование за первенство, использование зачастую недобросовестного маркетинга и декларирование невиданных прибавок в урожае могут привести к тому, что высокие ожидания аграриев от жидкого фосфора не оправдаются. А ведь жидкий фосфор – это только один из видов фосфорных удобрений, для проявления высокой эффективности которого важны также сроки, способы, время внесения; форма и качество конкретной марки. То есть для получения высокой прибавки в урожае необходимо соблюдение известной агрономической Концепции 4R.
 
Отображение мировых тенденций
Интерес к жидким удобрениям в Украине согласуется и с общемировыми трендами. Все аналитические агентства сходятся в своих расчетах в том, что в ближайшие 5 лет рынок будет расти с CAGR 3,4–3,7% (хотя они существенно расходятся в денежной оценке рынка, что, вероятно, связано с тем, что именно они подразумевают под жидкими удобрениями). Нужно отметить, что аналитические сводки относятся ко всему спектру жидких удобрений (ниже приведена терминология).
Доверимся эксперту – MarketsAndMarkets, согласно которому мировой рынок жидких удобрений в 2019 году оценивается в 2,5 млрд долл. США. Доминирующим регионом их потребления является Азиатско-Тихоокеанский, составляя около 38,4% мирового рынка жидких удобрений (из которых почти половина приходится на Китай). За ним следует Северная Америка – второй по величине рынок жидких удобрений, а далее – Европа и Южная Америка. Наибольший рост рынка в ближайшие годы ожидается в Китае, Индии, Японии и Бразилии.
Прогнозируется, что самым быстрорастущим сегментом на рынке жидких удобрений будет их использование при выращивании овощей и фруктов. Это обусловлено, в том числе, ростом в последние два десятилетия потребления фруктов, который сохранится и в последующие годы. По данным ФАО, Китай является крупнейшим производителем свежих фруктов и овощей.
В разрезе элементов питания наиболее быстрорастущим сегментом рынка жидких удобрений в ближайшие годы будет азотный. Таким образом, спрос на жидкие азотсодержащие удобрения в мире останется высоким.
По способу применения наиболее быстрорастущим сегментом рынка жидких удобрений будет фертигация. Росту этого рынка поспособствует и внедрение эффективных ирригационных систем во всем мире. Наибольший рост прогнозируется в странах Северной Америки и в Европе.
Также существенный рост ожидается в сегменте листовых жидких удобрений, что поможет компенсировать неблагоприятные почвенные условия, повышая эффективность и быстроту поглощения элементов питания. Среди удобрений для почвенного внесения лидерами развития будут стартовые удобрения.
Таким образом, мировой рынок жидких удобрений движим глобальным трендом поиска решений, позволяющих повысить эффективность внесенных элементов; возрастающей потребностью в продуктах питания и проблемами, связанными с изменениями климата.
 
Развитие жидких удобрений «по спирали»
Интерес к жидким формам удобрений берет свое начало еще с античных времен, когда фермеры Греции, Китая и других стран транспортировали жидкие органические отходы на поля. Коммерческий интерес к производству жидких удобрений появился в начале ХХ в., сначала для внесения в гидропонике и фертигации, а уже с середины столетия – для прямого внесения в почву. Однако отставание технологических решений для их внесения ограничивало и использование.
Уже в середине ХХ в. стало ясно, что потенциал жидких фосфорсодержащих удобрений в растениеводстве огромен, а разработки технологий их производства, хранения и внесения стимулировали стремительное развитие использования.
В ответ на возрастающий спрос на рынке появился целый ряд химпрепаратов, которые отличаются по составу и способу внесения, но объединены общим названием «жидкие фосфорсодержащие удобрения».
С точки зрения рынка, присутствие на нем твердых и жидких продуктов говорит о зрелости. На таком рынке потребитель имеет возможность использовать преимущества каждого из продуктов, адаптируя его под свои потребности в зависимости от ценовой политики и цели применения. Сегодня лидером по использованию жидких удобрений в мире является США, где на их долю приходится более 30% внесенного фосфора.
В Украине на протяжении последних пяти лет мы наблюдаем резкое увеличение интереса украинских аграриев к жидким фосфорсодержащим удобрениям, которые сегодня уже прочно вошли в технологию выращивания культур как в ряде агрохолдингов, так и среди средних и малых фермерских хозяйств, желающих использовать современные эффективные технологические решения по питанию растений.
Стремительный рост рынка жидких фосфорсодержащих удобрений в Украине мы рассматриваем как положительный фактор, свидетельствующий о широком осознании украинскими аграриями преимуществ жидкой формы удобрений. Потенциал этого рынка в Украине очень велик: по нашим ориентировочным подсчетам, сегодня производство и импорт жидких фосфорсодержащих удобрений покрывает не более 5–10% потенциальной потребности.
В такой конъюнктурной среде в Украине начинают открываться все новые производства жидких фосфорсодержащих удобрений, включая так называемые «самоварные» производства на местах.
Следует заметить, что жидкие фосфорные удобрения могут быть получены разными способами и из разных сырьевых компонентов, с использованием совершенно отличных технологий производства. В результате конечный продукт может по определенным признакам выглядеть как аналогичный (например, по массовому содержанию фосфора), однако по многим другим характеристикам (форма элементов питания, степень их усвоения, солевой индекс, температура кристаллизации, наличие вредных примесей, а также использование активных функциональных добавок, адъювантов и биостимуляторов) – это будут совершенно разные продукты. Таким образом, для получения максимального агрономического эффекта следует понимать преимущества и ограничения каждого из предложенных продуктов.
Из-за достаточно длительного отсутствия на рынке Украины жидких комплексных удобрений сегодня понимание этого вида химпрепаратов не совсем отвечает мировым тенденциям. Термин по-разному звучит для опытных агрономов, помнящих советские наработки, и для молодых, черпающих свои знания из современных рекламных листовок.
В статье мы хотим обратить внимание на ключевые вопросы, касающиеся жидких фосфорсодержащих удобрений.
ВОПРОС № 1. Терминологические «дебри»
Понятие «жидкое удобрение» как таковое не претерпело существенных изменений. Согласно ГОСТ 20432-83, «Жидкое минеральное удобрение – минеральное удобрение в виде раствора или суспензии питательных элементов в соответствующем растворителе». Определение, которое использует IFA, а также приведенное в ISO 8157:2015, звучит так: «Жидкое удобрение – жидкие продукты в виде суспензии или раствора, содержащие один или более элементов питания».
В соответствии с Регламентом ЕС 2019/1009, «жидкая форма удобрения означает суспензию или раствор, где суспензия является двухфазной дисперсной системой, в которой твердые частицы удерживаются во взвешенном состоянии в жидкой фазе, а раствор – жидкость, свободная от твердых частиц, либо гель, включая пасты».
Таким образом, Европейский Парламент несколько расширил данное понятие, наряду с расширением и самого понятия «удобрение»: удобрительный продукт (fertilizing product) – вещество, смесь, микроорганизмы или любой другой материал, внесенный или предназначенный для внесения на растения (либо в их ризосферу) или на грибы (либо в их микосферу), или предназначенный для формирования ризосферы либо микосферы (самостоятельно или в смеси с другими материалами), с целью обеспечения растений и грибов питательными элементами или повышения эффективности их питания.
Соответственно, в Регламенте жидкие удобрения выделяют в пределах высших классификационных групп: жидкие органические удобрения, жидкие органо-минеральные удобрения, жидкие неорганические удобрения макроэлементов (простые и сложные; также могут содержать определенные микроэлементы).
По сути, жидким удобрением можно назвать любое удобрение в жидком состоянии. Именно поэтому на рынке Украины термин «жидкое удобрение» («жидкое комплексное удобрение», «жидкое минеральное удобрение» и др.) приобрел несколько иное значение, нежели в советское время. Неопределенность понятия позволило продукты с абсолютно разными предназначением и составом называть «ЖКУ».
В частности, удобрения, предназначенные для внекорневого внесения, даже в жидком состоянии, объединяют термином «листовое удобрение» и обычно к ЖКУ не относят. Поэтому в статье мы рассмотрим только жидкие фосфорсодержащие удобрения, специализированные для внесения в почву, хотя при определенных условиях возможно их использование также другими способами.
Нужно заметить, что и среди жидких фосфорсодержащих удобрений для почвенного внесения также существует существенное разнообразие типов удобрений как по химическому составу, так и по методу и технологии внесения, а, соответственно, и по эффективности.
 
ВОПРОС № 2. Разнообразие марок
В советское время ассортимент жидких комплексных удобрений почти полностью сводился к полифосфатам аммония (в частности, 10-34-0), производство которых было налажено сразу в трех локациях в Украине.
После 20-летнего практически полного отсутствия жидких фосфорсодержащих удобрений они снова начали приобретать популярность с 2010 года. Толчком к новому этапу развития рынка ЖКУ в Украине стал импорт удобрения марки 11-37-0 производства российской компании «ФосАгро». 
В ответ на возрастание спроса на ЖКУ в Украине начали открываться новые производственные мощности, особенно после введения ограничений на импорт 11-37-0 из РФ. Кроме того, свое место находят и так называемые «самоварные» производства на местах, на которых сложно достигнуть высокого уровня технологии производства, и такие продукты предназначены для использования в стандартных технологиях, нетребовательных к качеству препаратов.
Согласно официальным данным, приведенным ИА «Инфоиндустрия», в 2018 году уровень потребления жидких фосфорсодержащих удобрений составил около 35–40 тыс. тонн.
На сегодня на рынке представлены много разных марок жидких комплексных удобрений. Некоторые новые производители часто копируют популярные марки лишь по внешним признакам, не вдаваясь в научные и агрономические аспекты, заложенные при их разработке. Таким образом, происходит подстраивание под спрос и тендерные запросы.
Такой подход неизбежно приводит к поиску путей снижения себестоимости, без учета требований к технологии как производства, так и хранения/применения. Этот факт вызывает беспокойство, поскольку использование удобрений, не отвечающих требованиям, например, технологии pop-up, может оказать негативное влияние на прорастание семян и рост корневой системы растений, тем самым существует риск дискредитации самой технологии из-за использования некачественных удобрений.
 
ВОПРОС № 3. Разнообразие сроков и способов внесения
Объем потребления ЖКУ в Украине в конце 1980-х достигал 300 тыс. т, однако, из-за недостатка техники для локального внесения, основным его способом было равномерное распределение по поверхности почвы с последующей заделкой. При этом нормы внесения находились на уровне гранулированных удобрений, а наличие государственного регулирования удерживало экономическую составляющую таких норм на допустимом уровне. На основе базовой марки ЖКУ 10-34-0 предлагалось приготовление на местах комплексных удобрений (преимущественно суспензий), состав которых соответствовал бы условиям конкретного хозяйства.
Вместе с тем, появившись вновь на рынке Украины, жидкие комплексные удобрения попали в другие технологические и экономические условия: кардинально изменилось как количество внесенных NPK на гектар (согласно Госстату Украины, с 141 кг/га в 1990 году до 58 кг/га в 2010-м), так и соотношение между N, P2O5 и К2О (с около 1:0,7:0,7 в 1990 году до 1:0,2:0,2 в 2010-м).
Исходя из данных, понятно, что первоочередное внимание аграрии уделяли азотному питанию, внося фосфор и калий по остаточному принципу. В результате главным сроком внесения фосфора стало припосевное.
Закономерно, что для развития технологии In-Furrow (англ. «ин-фуроу» – внесение в посевную борозду на семена или в непосредственной близости к ним) было необходимо специализированное оборудование. Рынок оперативно отреагировал на спрос появлением как отечественных, так и иностранных предложений. Сегодня уже несколько компаний предлагают переоборудование сеялок специализированными системами для внесения жидких удобрений в борозду во время посева.
Таким образом, внесение жидких удобрений при посеве становится все более принятой и распространенной практикой, наряду с общим возрастанием норм внесения минеральных удобрений и фосфора в частности: в 2018 году, согласно Госстату Украины, внесено уже 112 кг/га NPK.
Такая ситуация, как было уже сказано выше, стимулировала рынок жидких фосфорсодержащих удобрений, в результате чего появились новые мощные производства. К сожалению, на этом этапе маркетологи прибегли к своему «обычному трюку» с манипулированием ценой действующего вещества.
Сложность состоит в том, что касательно листовых и твердых фосфорсодержащих удобрений для аграриев уже стало очевидным, что факторами, влияющими на конечный результат, являются не только содержание элементов, но и форма фосфора и других элементов, физические свойства, растворимость, хелатирование, наличие адъювантов и функциональных добавок – характеристики, напрямую влияющие на условия эффективного использования и ценообразования.
В отличие от указанных выше, относительно жидких фосфорных удобрений у аграриев пока нет четкого понимания разницы. А именно в этой сфере сейчас наблюдается возрастание заинтересованности среди ученых и практиков во всем мире: идет активный поиск путей усовершенствования жидких фосфорных удобрений для придания им новых свойств, способных максимизировать коэффициент использования элементов питания, в частности фосфора. Анализ современной научной литературы ярко свидетельствует об актуальности данного вопроса.
В этом плане мы хотим еще раз заметить, что стартовое внесение небольших норм фосфора во время посева может быть единственным сроком внесения Р только на почвах с повышенным и высоким содержанием фосфора в почве. Это позволяет обеспечить мощный старт и нивелировать так называемую «фосфорную яму», особенно у пропашных культур в условиях раннего посева и холодной почвы.
Но хороший старт является только фундаментом для получения хорошего урожая, последующие периоды развития растений также критически важны: многочисленные стрессовые факторы могут влиять на растения на протяжении всего периода вегетации.
Нужно сказать, что дробное внесение дает повышенную эффективность не только для азота, как это принято считать, а также и для других элементов, в частности для фосфора. Тем более, учитывая тот факт, что фосфор сильно фиксируется большинством почв Украины.
Поэтому фосфор, внесенный при посеве в семенное ложе (поп-ап), должен передавать эстафету фосфору, размещенному на некотором расстоянии от семян (классическая стартовая технология с размещением удобрений по схеме «5 на 5»), и, в последствии, фосфору, внесенному равномерно или локально до посева, а также почвенным запасам. Таким образом задается правильная векторность развития корневой системы и повышается эффективность внесенных удобрений.
 
ВОПРОС № 4. Технология производства и сырье
Технология производства и качество сырья определяют конечные характеристики продуктов даже одинаковых марок. В общих чертах даже суперфосфат, растворенный в воде, можно считать жидким фосфорсодержащим удобрением. К слову, еще в 1840-х годах на европейском рынке предлагали суспензию суперфосфата, которую в дальнейшем разводили до 14-процентного раствора и использовали в жидком виде.
Удобрения «5 на 5» (2”x 2”). Для внесения фосфорсодержащих удобрений во время посева по классической схеме «5 на 5», а также для допосевного внесения и корневой подкормки к жидким удобрениям выдвигаются не настолько высокие требования качества. Соответственно, сырье и технология их производства позволяют существенно снизить цену. Классическим представителем удобрений этого класса являются удобрения на основе полифосфатов марок 11-37 и 10-34, а также ортофосфатные удобрения на основе неочищенной фосфорной кислоты и продуктов ее переработки.
Эти удобрения, на наш взгляд, являются альтернативой гранулированным удобрениям. К ним не выдвигаются требования высокой чистоты сырья и низкого солевого индекса. Более низкая цена позволяет существенно повысить нормы внесения, а жидкая форма имеет значительные преимущества по сравнению с твердыми фосфорсодержащими удобрениями, особенно при недостаточной влажности почвы.
На порядок выше требования выдвигаются к поп-ап удобрениям (pop-up), поскольку их вносят в непосредственном контакте с семенами. В своей предыдущей публикации («Агроиндустрия», сентябрь 2019-го) мы предлагали ввести их в классификацию специальных удобрений с целью выделить среди других источников жидкого фосфора, поскольку их внесение предусматривает специальную технологию.
Жидкие поп-ап удобрения (жидкие стартовые удобрения) являются специализированными продуктами, характеризующимися высокой чистотой, низким солевым индексом и отсутствием либо минимальным присутствием токсических примесей (что делает их максимально безопасными для семян и проростков), содержат элементы питания в полностью водорастворимой, доступной для растений форме. Они разработаны специально для внесения во время посева в посевную борозду.
В англоязычных источниках для таких удобрений существует специальное название – low salt liquid fertilizers («жидкие удобрения с низким солевым индексом»). Таким образом, поп-ап удобрения должны отвечать определенным требованиям касательно выбора сырья и технологии их производства, что определяет и цену на них. Кроме того, развитие этого направления быстро привело к появлению нового поколения этого класса удобрений.
 
Новое поколение жидких стартовых удобрений (поп-ап удобрения с повышенным коэффициентом усвоения)
Сегодняшнее представление о стартовом питании культур претерпело существенных изменений: сегодня оно подразумевает не только обеспечение растений необходимыми в начале роста элементами питания, но и создание благоприятных условий для прохождения процессов в ризосфере. Такой подход получил название «ризосферный менеджмент».
Вопросу ризосферного менеджмента посвящены многочисленные публикации, содержание которых сводится к тому, что для достижения высокой эффективности удобрений необходимо увеличить поглощение элементов питания и снизить их потери путем удобрения корней, а не почвы. 
Более того, как уже было сказано, и само понятие «удобрение» подверглось существенному расширению: фокус смещается с растения на ризосферу как основную «арену» взаимодействия корней с почвой, откуда непосредственно происходит поглощение элементов питания, а также проходят все симбиотические и антагонистические взаимодействия с другими «жителями» ризосферы.
Концепция ризосферного менеджмента может быть проиллюстрирована диаграммой, адаптированной по Xiaoqiang Jiao et al. На иллюстрации (А) приведена старая модель интенсивного земледелия, предполагающая, что высокий уровень внесения удобрений подразумевает высокую урожайность (high inputs – high outputs). Иллюстрация (Б) демонстрирует современную модель устойчивого сельского хозяйства с высокой урожайностью и высокой эффективностью за счет правильного управления зоной корня (удобрение корней для достижения максимальной эффективности системы корень – ризосфера). Толщина стрелок указывает на относительный размер влияний/процессов.
Традиционно концентрацию элементов питания в почвенном растворе увеличивали избыточным внесением удобрений, базируясь на предположении, что высокие нормы внесения означают высокий отклик урожаем. Однако при этом пренебрегали способностью корней мобилизовать элементы питания из почвенного пула путем увеличения экссудации органических кислот и энзимов в ризосферу (Zhang et al.; Shen et al.).
Чрезмерное внесение удобрений приводит к тому, что отклик на них снижается, часто даже до нуля. Последние исследования показали, что урожайность культур может поддерживаться или даже повышаться при условии, что нормы внесения удобрений снижаются. Это достигается путем менеджмента поступления элементов питания в зону корня в оптимальном количестве (Ju et al.; Zhang et al.) и стимулированием ризосферных процессов, способствующих повышению эффективности внесенных удобрений и мобилизации почвенных пулов элементов.
Особое внимание следует обратить именно на фосфорное питание, поскольку фосфор является малоподвижным элементом и его усвоение происходит на расстоянии нескольких миллиметров от корня – то есть именно в ризосфере. Поглощение фосфора растениями зависит от градиента его концентрации в почве около корней и скорости диффузии. При таких условиях корнево-почвенные взаимодействия в ризосфере заметно влияют на доступность фосфора для растений.
С научной точки зрения (теоретически) фосфорные удобрения следует вносить в ризосферу, а не в весь профиль почвы, но технически этого достичь сложно. Хотя касательно стартового питания это вполне возможно, и точное управление корневыми/ризосферными процессами и взаимодействиями может сыграть важную роль в разработке эффективных решений для устойчивого использования фосфора.
Новая концепция менеджмента ризосферы базируется на знаниях о взаимодействии растений и почвы и означает внесение относительно небольшого количества стартовых удобрений для управления ростом и архитектурой корней, а также ризосферными процессами.
Подтверждением широкого понимания актуальности идеи ризосферного менеджмента являются последние тенденции в развитии стартового питания среди мировых лидеров отрасли. Примерами могут служить технологии, разработанные ведущими производителями Северной Америки – региона-лидера по внедрению жидких стартовых удобрений.
Главным в таких технологиях является то, что акцент внимания смещается с того, чтобы обеспечить растение элементами питания только за счет поступления их с удобрениями, на то, чтобы управлять процессами в почве таким образом, чтобы элементы питания как из удобрений, так и из почвы приобретали наивысшую эффективность.
Во время производства жидких стартовых удобрений используется уникальная композиция природных растительных метаболитов и биологически активных веществ, имеющих прямой стимулирующий эффект на растение за счет активации роста корневой системы и почвенной микрофлоры, а также повышения мобилизации элементов питания из почвы и их доступности в результате изменения химических и биологических процессов в ризосфере.
Таким образом, технологии ультралокального стартового питания не стоят на месте, что, в свою очередь, способствует выделению стартовых поп-ап удобрений в отдельную группу.
На наш взгляд, развитие рынка жидких фосфорсодержащих удобрений в Украине полностью отвечает современным мировым тенденциям в системе питания растений. Наличие разных производителей и большой набор марок позволяет сделать выбор, который как нельзя лучше способен удовлетворить требования конкретного хозяйства в конкретных почвенно-климатических условиях.
При этом нужно хорошо понимать, что не весь жидкий фосфор одинаков. Мы предлагаем ориентировочную классификацию жидких фосфорсодержащих удобрений, которая позволит сравнивать разные продукты и находить для них наилучшее место в технологии выращивания культур.
Резюмируя вышеизложенное, хочется отметить, что потенциал рынка жидких фосфорсодержащих удобрений в Украине достаточно высокий. Но сам рынок еще очень молодой, неспособный самостоятельно отрегулировать собственную структуру и найти нишу для каждого продукта.
Желание только продать свой продукт, без учета его особенностей и условий наиболее рационального использования, а лишь руководствуясь спросом и манипулируя ценой, может привести к дискредитации жидких фосфорсодержащих удобрений как таковых.
На цивилизованном языке «забота» о фермере или хозяйстве должна состоять не в том, чтобы предложить им наиболее дешевый продукт, не обращая внимания на качество, а в том, чтобы научить их использовать этот продукт с наибольшей агрономической и экономической отдачей; показать преимущества и ограничения (!) собственного продукта; помочь аграрию найти для каждого продукта то место в системе применения удобрений, на котором именно этот продукт сможет максимально раскрыть свой потенциал и принести максимальную прибыль сельхозпроизводителю.

Рынок жидкого фосфора в Украине: эволюция или хаос?

Жидкие фосфорсодержащие удобрения так стремительно ворвались на украинский рынок, что не только аграрии не могут «найти 10 различий» между ними, но, подчас, и сами производители, и трейдеры недостаточно глубоко понимают преимущества и ограничения своих продуктов.
Соревнование за первенство, использование зачастую недобросовестного маркетинга и декларирование невиданных прибавок в урожае могут привести к тому, что высокие ожидания аграриев от жидкого фосфора не оправдаются. А ведь жидкий фосфор – это только один из видов фосфорных удобрений, для проявления высокой эффективности которого важны также сроки, способы, время внесения; форма и качество конкретной марки. То есть для получения высокой прибавки в урожае необходимо соблюдение известной агрономической Концепции 4R.
 
Отображение мировых тенденций
Интерес к жидким удобрениям в Украине согласуется и с общемировыми трендами. Все аналитические агентства сходятся в своих расчетах в том, что в ближайшие 5 лет рынок будет расти с CAGR 3,4–3,7% (хотя они существенно расходятся в денежной оценке рынка, что, вероятно, связано с тем, что именно они подразумевают под жидкими удобрениями). Нужно отметить, что аналитические сводки относятся ко всему спектру жидких удобрений (ниже приведена терминология).
Доверимся эксперту – MarketsAndMarkets, согласно которому мировой рынок жидких удобрений в 2019 году оценивается в 2,5 млрд долл. США. Доминирующим регионом их потребления является Азиатско-Тихоокеанский, составляя около 38,4% мирового рынка жидких удобрений (из которых почти половина приходится на Китай). За ним следует Северная Америка – второй по величине рынок жидких удобрений, а далее – Европа и Южная Америка. Наибольший рост рынка в ближайшие годы ожидается в Китае, Индии, Японии и Бразилии.
Прогнозируется, что самым быстрорастущим сегментом на рынке жидких удобрений будет их использование при выращивании овощей и фруктов. Это обусловлено, в том числе, ростом в последние два десятилетия потребления фруктов, который сохранится и в последующие годы. По данным ФАО, Китай является крупнейшим производителем свежих фруктов и овощей.
В разрезе элементов питания наиболее быстрорастущим сегментом рынка жидких удобрений в ближайшие годы будет азотный. Таким образом, спрос на жидкие азотсодержащие удобрения в мире останется высоким.
По способу применения наиболее быстрорастущим сегментом рынка жидких удобрений будет фертигация. Росту этого рынка поспособствует и внедрение эффективных ирригационных систем во всем мире. Наибольший рост прогнозируется в странах Северной Америки и в Европе.
Также существенный рост ожидается в сегменте листовых жидких удобрений, что поможет компенсировать неблагоприятные почвенные условия, повышая эффективность и быстроту поглощения элементов питания. Среди удобрений для почвенного внесения лидерами развития будут стартовые удобрения.
Таким образом, мировой рынок жидких удобрений движим глобальным трендом поиска решений, позволяющих повысить эффективность внесенных элементов; возрастающей потребностью в продуктах питания и проблемами, связанными с изменениями климата.
 
Развитие жидких удобрений «по спирали»
Интерес к жидким формам удобрений берет свое начало еще с античных времен, когда фермеры Греции, Китая и других стран транспортировали жидкие органические отходы на поля. Коммерческий интерес к производству жидких удобрений появился в начале ХХ в., сначала для внесения в гидропонике и фертигации, а уже с середины столетия – для прямого внесения в почву. Однако отставание технологических решений для их внесения ограничивало и использование.
Уже в середине ХХ в. стало ясно, что потенциал жидких фосфорсодержащих удобрений в растениеводстве огромен, а разработки технологий их производства, хранения и внесения стимулировали стремительное развитие использования.
В ответ на возрастающий спрос на рынке появился целый ряд химпрепаратов, которые отличаются по составу и способу внесения, но объединены общим названием «жидкие фосфорсодержащие удобрения».
С точки зрения рынка, присутствие на нем твердых и жидких продуктов говорит о зрелости. На таком рынке потребитель имеет возможность использовать преимущества каждого из продуктов, адаптируя его под свои потребности в зависимости от ценовой политики и цели применения. Сегодня лидером по использованию жидких удобрений в мире является США, где на их долю приходится более 30% внесенного фосфора.
В Украине на протяжении последних пяти лет мы наблюдаем резкое увеличение интереса украинских аграриев к жидким фосфорсодержащим удобрениям, которые сегодня уже прочно вошли в технологию выращивания культур как в ряде агрохолдингов, так и среди средних и малых фермерских хозяйств, желающих использовать современные эффективные технологические решения по питанию растений.
Стремительный рост рынка жидких фосфорсодержащих удобрений в Украине мы рассматриваем как положительный фактор, свидетельствующий о широком осознании украинскими аграриями преимуществ жидкой формы удобрений. Потенциал этого рынка в Украине очень велик: по нашим ориентировочным подсчетам, сегодня производство и импорт жидких фосфорсодержащих удобрений покрывает не более 5–10% потенциальной потребности.
В такой конъюнктурной среде в Украине начинают открываться все новые производства жидких фосфорсодержащих удобрений, включая так называемые «самоварные» производства на местах.
Следует заметить, что жидкие фосфорные удобрения могут быть получены разными способами и из разных сырьевых компонентов, с использованием совершенно отличных технологий производства. В результате конечный продукт может по определенным признакам выглядеть как аналогичный (например, по массовому содержанию фосфора), однако по многим другим характеристикам (форма элементов питания, степень их усвоения, солевой индекс, температура кристаллизации, наличие вредных примесей, а также использование активных функциональных добавок, адъювантов и биостимуляторов) – это будут совершенно разные продукты. Таким образом, для получения максимального агрономического эффекта следует понимать преимущества и ограничения каждого из предложенных продуктов.
Из-за достаточно длительного отсутствия на рынке Украины жидких комплексных удобрений сегодня понимание этого вида химпрепаратов не совсем отвечает мировым тенденциям. Термин по-разному звучит для опытных агрономов, помнящих советские наработки, и для молодых, черпающих свои знания из современных рекламных листовок.
В статье мы хотим обратить внимание на ключевые вопросы, касающиеся жидких фосфорсодержащих удобрений.
ВОПРОС № 1. Терминологические «дебри»
Понятие «жидкое удобрение» как таковое не претерпело существенных изменений. Согласно ГОСТ 20432-83, «Жидкое минеральное удобрение – минеральное удобрение в виде раствора или суспензии питательных элементов в соответствующем растворителе». Определение, которое использует IFA, а также приведенное в ISO 8157:2015, звучит так: «Жидкое удобрение – жидкие продукты в виде суспензии или раствора, содержащие один или более элементов питания».
В соответствии с Регламентом ЕС 2019/1009, «жидкая форма удобрения означает суспензию или раствор, где суспензия является двухфазной дисперсной системой, в которой твердые частицы удерживаются во взвешенном состоянии в жидкой фазе, а раствор – жидкость, свободная от твердых частиц, либо гель, включая пасты».
Таким образом, Европейский Парламент несколько расширил данное понятие, наряду с расширением и самого понятия «удобрение»: удобрительный продукт (fertilizing product) – вещество, смесь, микроорганизмы или любой другой материал, внесенный или предназначенный для внесения на растения (либо в их ризосферу) или на грибы (либо в их микосферу), или предназначенный для формирования ризосферы либо микосферы (самостоятельно или в смеси с другими материалами), с целью обеспечения растений и грибов питательными элементами или повышения эффективности их питания.
Соответственно, в Регламенте жидкие удобрения выделяют в пределах высших классификационных групп: жидкие органические удобрения, жидкие органо-минеральные удобрения, жидкие неорганические удобрения макроэлементов (простые и сложные; также могут содержать определенные микроэлементы).
По сути, жидким удобрением можно назвать любое удобрение в жидком состоянии. Именно поэтому на рынке Украины термин «жидкое удобрение» («жидкое комплексное удобрение», «жидкое минеральное удобрение» и др.) приобрел несколько иное значение, нежели в советское время. Неопределенность понятия позволило продукты с абсолютно разными предназначением и составом называть «ЖКУ».
В частности, удобрения, предназначенные для внекорневого внесения, даже в жидком состоянии, объединяют термином «листовое удобрение» и обычно к ЖКУ не относят. Поэтому в статье мы рассмотрим только жидкие фосфорсодержащие удобрения, специализированные для внесения в почву, хотя при определенных условиях возможно их использование также другими способами.
Нужно заметить, что и среди жидких фосфорсодержащих удобрений для почвенного внесения также существует существенное разнообразие типов удобрений как по химическому составу, так и по методу и технологии внесения, а, соответственно, и по эффективности.
 
ВОПРОС № 2. Разнообразие марок
В советское время ассортимент жидких комплексных удобрений почти полностью сводился к полифосфатам аммония (в частности, 10-34-0), производство которых было налажено сразу в трех локациях в Украине.
После 20-летнего практически полного отсутствия жидких фосфорсодержащих удобрений они снова начали приобретать популярность с 2010 года. Толчком к новому этапу развития рынка ЖКУ в Украине стал импорт удобрения марки 11-37-0 производства российской компании «ФосАгро». 
В ответ на возрастание спроса на ЖКУ в Украине начали открываться новые производственные мощности, особенно после введения ограничений на импорт 11-37-0 из РФ. Кроме того, свое место находят и так называемые «самоварные» производства на местах, на которых сложно достигнуть высокого уровня технологии производства, и такие продукты предназначены для использования в стандартных технологиях, нетребовательных к качеству препаратов.
Согласно официальным данным, приведенным ИА «Инфоиндустрия», в 2018 году уровень потребления жидких фосфорсодержащих удобрений составил около 35–40 тыс. тонн.
На сегодня на рынке представлены много разных марок жидких комплексных удобрений. Некоторые новые производители часто копируют популярные марки лишь по внешним признакам, не вдаваясь в научные и агрономические аспекты, заложенные при их разработке. Таким образом, происходит подстраивание под спрос и тендерные запросы.
Такой подход неизбежно приводит к поиску путей снижения себестоимости, без учета требований к технологии как производства, так и хранения/применения. Этот факт вызывает беспокойство, поскольку использование удобрений, не отвечающих требованиям, например, технологии pop-up, может оказать негативное влияние на прорастание семян и рост корневой системы растений, тем самым существует риск дискредитации самой технологии из-за использования некачественных удобрений.
 
ВОПРОС № 3. Разнообразие сроков и способов внесения
Объем потребления ЖКУ в Украине в конце 1980-х достигал 300 тыс. т, однако, из-за недостатка техники для локального внесения, основным его способом было равномерное распределение по поверхности почвы с последующей заделкой. При этом нормы внесения находились на уровне гранулированных удобрений, а наличие государственного регулирования удерживало экономическую составляющую таких норм на допустимом уровне. На основе базовой марки ЖКУ 10-34-0 предлагалось приготовление на местах комплексных удобрений (преимущественно суспензий), состав которых соответствовал бы условиям конкретного хозяйства.
Вместе с тем, появившись вновь на рынке Украины, жидкие комплексные удобрения попали в другие технологические и экономические условия: кардинально изменилось как количество внесенных NPK на гектар (согласно Госстату Украины, с 141 кг/га в 1990 году до 58 кг/га в 2010-м), так и соотношение между N, P2O5 и К2О (с около 1:0,7:0,7 в 1990 году до 1:0,2:0,2 в 2010-м).
Исходя из данных, понятно, что первоочередное внимание аграрии уделяли азотному питанию, внося фосфор и калий по остаточному принципу. В результате главным сроком внесения фосфора стало припосевное.
Закономерно, что для развития технологии In-Furrow (англ. «ин-фуроу» – внесение в посевную борозду на семена или в непосредственной близости к ним) было необходимо специализированное оборудование. Рынок оперативно отреагировал на спрос появлением как отечественных, так и иностранных предложений. Сегодня уже несколько компаний предлагают переоборудование сеялок специализированными системами для внесения жидких удобрений в борозду во время посева.
Таким образом, внесение жидких удобрений при посеве становится все более принятой и распространенной практикой, наряду с общим возрастанием норм внесения минеральных удобрений и фосфора в частности: в 2018 году, согласно Госстату Украины, внесено уже 112 кг/га NPK.
Такая ситуация, как было уже сказано выше, стимулировала рынок жидких фосфорсодержащих удобрений, в результате чего появились новые мощные производства. К сожалению, на этом этапе маркетологи прибегли к своему «обычному трюку» с манипулированием ценой действующего вещества.
Сложность состоит в том, что касательно листовых и твердых фосфорсодержащих удобрений для аграриев уже стало очевидным, что факторами, влияющими на конечный результат, являются не только содержание элементов, но и форма фосфора и других элементов, физические свойства, растворимость, хелатирование, наличие адъювантов и функциональных добавок – характеристики, напрямую влияющие на условия эффективного использования и ценообразования.
В отличие от указанных выше, относительно жидких фосфорных удобрений у аграриев пока нет четкого понимания разницы. А именно в этой сфере сейчас наблюдается возрастание заинтересованности среди ученых и практиков во всем мире: идет активный поиск путей усовершенствования жидких фосфорных удобрений для придания им новых свойств, способных максимизировать коэффициент использования элементов питания, в частности фосфора. Анализ современной научной литературы ярко свидетельствует об актуальности данного вопроса.
В этом плане мы хотим еще раз заметить, что стартовое внесение небольших норм фосфора во время посева может быть единственным сроком внесения Р только на почвах с повышенным и высоким содержанием фосфора в почве. Это позволяет обеспечить мощный старт и нивелировать так называемую «фосфорную яму», особенно у пропашных культур в условиях раннего посева и холодной почвы.
Но хороший старт является только фундаментом для получения хорошего урожая, последующие периоды развития растений также критически важны: многочисленные стрессовые факторы могут влиять на растения на протяжении всего периода вегетации.
Нужно сказать, что дробное внесение дает повышенную эффективность не только для азота, как это принято считать, а также и для других элементов, в частности для фосфора. Тем более, учитывая тот факт, что фосфор сильно фиксируется большинством почв Украины.
Поэтому фосфор, внесенный при посеве в семенное ложе (поп-ап), должен передавать эстафету фосфору, размещенному на некотором расстоянии от семян (классическая стартовая технология с размещением удобрений по схеме «5 на 5»), и, в последствии, фосфору, внесенному равномерно или локально до посева, а также почвенным запасам. Таким образом задается правильная векторность развития корневой системы и повышается эффективность внесенных удобрений.
 
ВОПРОС № 4. Технология производства и сырье
Технология производства и качество сырья определяют конечные характеристики продуктов даже одинаковых марок. В общих чертах даже суперфосфат, растворенный в воде, можно считать жидким фосфорсодержащим удобрением. К слову, еще в 1840-х годах на европейском рынке предлагали суспензию суперфосфата, которую в дальнейшем разводили до 14-процентного раствора и использовали в жидком виде.
Удобрения «5 на 5» (2”x 2”). Для внесения фосфорсодержащих удобрений во время посева по классической схеме «5 на 5», а также для допосевного внесения и корневой подкормки к жидким удобрениям выдвигаются не настолько высокие требования качества. Соответственно, сырье и технология их производства позволяют существенно снизить цену. Классическим представителем удобрений этого класса являются удобрения на основе полифосфатов марок 11-37 и 10-34, а также ортофосфатные удобрения на основе неочищенной фосфорной кислоты и продуктов ее переработки.
Эти удобрения, на наш взгляд, являются альтернативой гранулированным удобрениям. К ним не выдвигаются требования высокой чистоты сырья и низкого солевого индекса. Более низкая цена позволяет существенно повысить нормы внесения, а жидкая форма имеет значительные преимущества по сравнению с твердыми фосфорсодержащими удобрениями, особенно при недостаточной влажности почвы.
На порядок выше требования выдвигаются к поп-ап удобрениям (pop-up), поскольку их вносят в непосредственном контакте с семенами. В своей предыдущей публикации («Агроиндустрия», сентябрь 2019-го) мы предлагали ввести их в классификацию специальных удобрений с целью выделить среди других источников жидкого фосфора, поскольку их внесение предусматривает специальную технологию.
Жидкие поп-ап удобрения (жидкие стартовые удобрения) являются специализированными продуктами, характеризующимися высокой чистотой, низким солевым индексом и отсутствием либо минимальным присутствием токсических примесей (что делает их максимально безопасными для семян и проростков), содержат элементы питания в полностью водорастворимой, доступной для растений форме. Они разработаны специально для внесения во время посева в посевную борозду.
В англоязычных источниках для таких удобрений существует специальное название – low salt liquid fertilizers («жидкие удобрения с низким солевым индексом»). Таким образом, поп-ап удобрения должны отвечать определенным требованиям касательно выбора сырья и технологии их производства, что определяет и цену на них. Кроме того, развитие этого направления быстро привело к появлению нового поколения этого класса удобрений.
 
Новое поколение жидких стартовых удобрений (поп-ап удобрения с повышенным коэффициентом усвоения)
Сегодняшнее представление о стартовом питании культур претерпело существенных изменений: сегодня оно подразумевает не только обеспечение растений необходимыми в начале роста элементами питания, но и создание благоприятных условий для прохождения процессов в ризосфере. Такой подход получил название «ризосферный менеджмент».
Вопросу ризосферного менеджмента посвящены многочисленные публикации, содержание которых сводится к тому, что для достижения высокой эффективности удобрений необходимо увеличить поглощение элементов питания и снизить их потери путем удобрения корней, а не почвы. 
Более того, как уже было сказано, и само понятие «удобрение» подверглось существенному расширению: фокус смещается с растения на ризосферу как основную «арену» взаимодействия корней с почвой, откуда непосредственно происходит поглощение элементов питания, а также проходят все симбиотические и антагонистические взаимодействия с другими «жителями» ризосферы.
Концепция ризосферного менеджмента может быть проиллюстрирована диаграммой, адаптированной по Xiaoqiang Jiao et al. На иллюстрации (А) приведена старая модель интенсивного земледелия, предполагающая, что высокий уровень внесения удобрений подразумевает высокую урожайность (high inputs – high outputs). Иллюстрация (Б) демонстрирует современную модель устойчивого сельского хозяйства с высокой урожайностью и высокой эффективностью за счет правильного управления зоной корня (удобрение корней для достижения максимальной эффективности системы корень – ризосфера). Толщина стрелок указывает на относительный размер влияний/процессов.
Традиционно концентрацию элементов питания в почвенном растворе увеличивали избыточным внесением удобрений, базируясь на предположении, что высокие нормы внесения означают высокий отклик урожаем. Однако при этом пренебрегали способностью корней мобилизовать элементы питания из почвенного пула путем увеличения экссудации органических кислот и энзимов в ризосферу (Zhang et al.; Shen et al.).
Чрезмерное внесение удобрений приводит к тому, что отклик на них снижается, часто даже до нуля. Последние исследования показали, что урожайность культур может поддерживаться или даже повышаться при условии, что нормы внесения удобрений снижаются. Это достигается путем менеджмента поступления элементов питания в зону корня в оптимальном количестве (Ju et al.; Zhang et al.) и стимулированием ризосферных процессов, способствующих повышению эффективности внесенных удобрений и мобилизации почвенных пулов элементов.
Особое внимание следует обратить именно на фосфорное питание, поскольку фосфор является малоподвижным элементом и его усвоение происходит на расстоянии нескольких миллиметров от корня – то есть именно в ризосфере. Поглощение фосфора растениями зависит от градиента его концентрации в почве около корней и скорости диффузии. При таких условиях корнево-почвенные взаимодействия в ризосфере заметно влияют на доступность фосфора для растений.
С научной точки зрения (теоретически) фосфорные удобрения следует вносить в ризосферу, а не в весь профиль почвы, но технически этого достичь сложно. Хотя касательно стартового питания это вполне возможно, и точное управление корневыми/ризосферными процессами и взаимодействиями может сыграть важную роль в разработке эффективных решений для устойчивого использования фосфора.
Новая концепция менеджмента ризосферы базируется на знаниях о взаимодействии растений и почвы и означает внесение относительно небольшого количества стартовых удобрений для управления ростом и архитектурой корней, а также ризосферными процессами.
Подтверждением широкого понимания актуальности идеи ризосферного менеджмента являются последние тенденции в развитии стартового питания среди мировых лидеров отрасли. Примерами могут служить технологии, разработанные ведущими производителями Северной Америки – региона-лидера по внедрению жидких стартовых удобрений.
Главным в таких технологиях является то, что акцент внимания смещается с того, чтобы обеспечить растение элементами питания только за счет поступления их с удобрениями, на то, чтобы управлять процессами в почве таким образом, чтобы элементы питания как из удобрений, так и из почвы приобретали наивысшую эффективность.
Во время производства жидких стартовых удобрений используется уникальная композиция природных растительных метаболитов и биологически активных веществ, имеющих прямой стимулирующий эффект на растение за счет активации роста корневой системы и почвенной микрофлоры, а также повышения мобилизации элементов питания из почвы и их доступности в результате изменения химических и биологических процессов в ризосфере.
Таким образом, технологии ультралокального стартового питания не стоят на месте, что, в свою очередь, способствует выделению стартовых поп-ап удобрений в отдельную группу.
На наш взгляд, развитие рынка жидких фосфорсодержащих удобрений в Украине полностью отвечает современным мировым тенденциям в системе питания растений. Наличие разных производителей и большой набор марок позволяет сделать выбор, который как нельзя лучше способен удовлетворить требования конкретного хозяйства в конкретных почвенно-климатических условиях.
При этом нужно хорошо понимать, что не весь жидкий фосфор одинаков. Мы предлагаем ориентировочную классификацию жидких фосфорсодержащих удобрений, которая позволит сравнивать разные продукты и находить для них наилучшее место в технологии выращивания культур.
Резюмируя вышеизложенное, хочется отметить, что потенциал рынка жидких фосфорсодержащих удобрений в Украине достаточно высокий. Но сам рынок еще очень молодой, неспособный самостоятельно отрегулировать собственную структуру и найти нишу для каждого продукта.
Желание только продать свой продукт, без учета его особенностей и условий наиболее рационального использования, а лишь руководствуясь спросом и манипулируя ценой, может привести к дискредитации жидких фосфорсодержащих удобрений как таковых.
На цивилизованном языке «забота» о фермере или хозяйстве должна состоять не в том, чтобы предложить им наиболее дешевый продукт, не обращая внимания на качество, а в том, чтобы научить их использовать этот продукт с наибольшей агрономической и экономической отдачей; показать преимущества и ограничения (!) собственного продукта; помочь аграрию найти для каждого продукта то место в системе применения удобрений, на котором именно этот продукт сможет максимально раскрыть свой потенциал и принести максимальную прибыль сельхозпроизводителю.

Одним із найрозповсюдженіших у світі фосфорних добрив, яке винайшли досить давно, але воно так і не отримало великої популярності та гідної оцінки аграріїв в Україні, є діамонійфосфат. І справа не в характеристиках самого добрива, а в тому, що чільне місце в ніші агрохімікатів посіли інші, більш звичні та широковідомі добрива, назви яких у всіх були і є на слуху, – аміачна селітра, суперфосфат, амофос тощо. З огляду на особливості культур, ефективність та економічну доцільність застосування добрив усе більшу увагу звертають на комплексні NPK-добрива. Але останніми роками позиції діамонійфосфату зміцнюються, тому, цілком можливо, що згодом він потіснить своїх конкурентів (Стаття Ірини Терещенко для журнала "Агроіндустрія", грудень 2019 р.).
Це добриво вирізняється високою результативністю і незначною кількістю недоліків. Порівняно із суперфосфатом та нітроамофоскою воно безпечніше для культур і людини. Впевнено витісняє аналоги, демонструючи високу ефективність від його застосування на різних рослинах. Одна тонна даного продукту може замінити не менше 2,5 тонни простого суперфосфату.
Використовувати діамонійфосфат розпочали в сільському господарстві в якості харчової добавки для худоби. Згодом він набув поширення в фармацевтичній, тютюновій, друкарській, деревопереробній, електронній, текстильній та хімічній промисловостях.
Сировиною для виготовлення цього добрива є природні сполуки фосфору: фосфорити і апатити, які містять фосфор у вигляді нерозчинного третинного фосфату (Р )₂, що погано засвоюється рослинами. Для отримання легкозасвоюваних добрив фосфорити піддають хімічній обробці, котра полягає в перетворенні нормальної солі в кислу.
Діамофос утворюється внаслідок взаємодії фосфорної кислоти з аміаком. Спосіб отримання складних добрив шляхом обробки фосфорної сировини азотною кислотою вперше був запропонований у 1908 році академіком Д.М. Прянишниковим. Цей метод, а також обробка фосфатів сумішшю кислот набули широкого розповсюдження і в європейських країнах.
Розроблення способів отримання фосфатів амонію (амофосу та діамофосу) було розпочато в кінці XIX ст. у Німеччині та США на основі термічної фосфорної кислоти.
DAP поступово набував популярності в США. Але виробництво кристалічного діамонійфосфату в країні було обмежене використанням коксохімічного аміаку для одержання сульфату амонію. Лише починаючи з 1954 р. багато установок, сконструйованих раніше для отримання сульфату амонію, перевели на виробництво діамонійфосфату, причому в основному було збережене колишнє обладнання.
У промисловому виробництві DAP використовується термічна або екстракційна фосфорна кислота. Зазвичай застосовується друга, більш дешева.
Виготовляють фосфати амонію декількома способами, які відрізняються між собою умовами нейтралізації кислоти та процесом кристалізації готового продукту.
Нині діамофос випускається у вигляді однорідних гранул, що мають рівномірний колір – від світло-жовтого до сірого, діаметром 6 мм.
Діамонійфосфат – універсальне добриво, яке використовується в різних кліматичних зонах. У його складі основними є два компоненти:
•    Азот (N) – 18%.
•    Фосфор (оксид) – майже 46%.
•    Уміст води – приблизно 1%.
В Україні внесення діамофосу під урожай сільськогосподарських культур 2018 року становило 34 833,7 ц у фізичній масі (табл. 1).
 
Табл.1. Внесення діамофосу під урожай сільськогосподарських культур у 2018 році
Станом на вересень 2019-го найбільший об’єм імпорту діамонійфосфату здійснювався з Туреччини (рис. 1).
  
Серед компаній – виробників діамонійфосфату в 2019 році лідирують такі, як литовська Lifosa, турецька TOROS TARIM. Починає активно розвиватися болгарська «Агрополіхім» тощо.
Пріоритетні позиції серед операторів-імпортерів цього добрива в 2019 році займають «Агрохімтехнолоджі», «Вестхім Україна», «Страбіс-Агро», «Ханзе агрі Україна».
Найбільша кількість імпорту DAP в Україну була здійснена в 2006 році (4584 тонни) (рис. 2).
Добриво не справляє шкідливого впливу в сільському господарстві. При внесенні в ґрунт розпадається на іони амонію N + і ортофосфорної кислоти: P -, H(P )₂- і (P )₃-. Іон амонію поглинається ґрунтовим комплексом та переходить в обмінно-поглинаючий стан, втрачаючи свою рухливість. Винятком є легкі ґрунти з низькою ємністю поглинання. Надалі при створенні сприятливих умов включаються процеси нітрифікації.
 
Деяка частина азоту в ґрунті в процесі життєдіяльності організмів перетворюється на органічну, що не всмоктується рослинами, відбувається процес іммобілізації. Іони ортофосфорної кислоти – єдине з’єднання фосфору, яке біологічно поглинається рослинами. При цьому (P )₃- практично не засвоюється кореневою системою, H(P ₂- поглинається більшою мірою, але найдоступніше для рослин P -.
Не поглинені рослинами фосфат-іони поступово переходять до складу різних з’єднань, властивих конкретному типу ґрунту.
Серед країн, що використовували дане добриво в сільському господарстві, у 2017 році перше місце посіла Індія (9 294 100 тонн) (рис. 3).
 
Діамофос застосовують на всіх типах ґрунтів. Однак необхідно враховувати, що в добриві вміст фосфору переважає над азотом, тому потрібне додаткове внесення азотних добрив до вирівнювання співвідношення внесеного азоту і фосфору 1:1.
Це добриво використовується на малородючих землях, які схильні до посухи та інших примх природи. Воно ефективне на ґрунтах з підвищеною кислотністю, при тому, що багато інших добрив на них малоефективні. Легкі ґрунти і парові поля при зрошенні потребують точного розрахунку внесених доз, оскільки в цих випадках при збільшенні дози добрива можуть збільшитися й втрати нітратного азоту – до 10–25% від внесеної дози добрива.
Дане фосфорорієнтоване добриво за рахунок високого вмісту легкодоступних рослинам фосфорних сполук забезпечує активний розвиток кореневої системи, підвищує їхню стійкість до хвороб, шкідників і особливо несприятливих впливів зовнішнього середовища. Адаптація до погодних умов, які можуть бути в деяких регіонах нестабільними, проходить швидше. Рослина краще реагує на можливі пізні заморозки або високий рівень вологи. Підвищуються якісні та кількісні показники врожаю.
В умовах погіршення екологічного стану в світі питанням екології в аграрному секторі економіки приділяється все більше уваги. І великим плюсом цього добрива серед інших є його екологічна безпека. В ньому відсутні нітрати, які разом з овочами та фруктами потрапляють в організм людини і у високій концентрації можуть провокувати розвиток різних хронічних захворювань. Діамофос не містить хлоридів, тому картопля, гречка, полуниця, льон, виноград, капуста та інші хлорофобні культури позитивно відгукуються на підживлення даним добривом. Завдяки цьому урожай абсолютно безпечний для людського організму.
Діамофос цінують за його унікальні властивості, які позитивно позначаються на здоров’ї, розвитку всіх рослин. Добриво досить універсальне, але виділяють деякі культури, які найбільш чутливі до його впливу. Підживлювати такі види сільськогосподарських культур можна як у відкритому, так і в закритому ґрунті.
До них відносяться: рис (більшість добрив при його вирощуванні не застосовуються, оскільки містять значну кількість азоту, а діамонійфосфат, маючи велику кількість з’єднань фосфору, справляє винятково позитивний вплив на рослини); картопля; томати; виноград. Плодові культури при застосуванні DAP легше накопичують цукор, стають соковитішими й смачнішими. А овочеві культури підвищують стійкість до температурних коливань. Крім цього, ним цілком можна обробляти квіткові клумби, а також домашню декоративну рослинність у горщиках.
Однак, як і при будь-якому іншому використанні добрива, потрібно дотримуватися міри. Норма та спосіб внесення залежать від біологічних особливостей культур, родючості ґрунтів. Переважно DAP застосовують для основного та передпосівного внесення. Також проводять позакореневі підживлення упродовж усього вегетаційного періоду.
Згадуючи такий вислів К.А. Тімірязєва: «Усі завдання агрономії, якщо вникнути в їхню сутність, зводяться до визначення і, по можливості, своєчасного забезпечення правильного живлення рослин», можна сказати, що однією з основних умов нормального функціонування, росту та розвитку будь-якого живого організму є збалансованість його хімічного складу. Не винятком є й рослинний світ, де взаємодія хімічних елементів має фундаментальне значення. А зростаючі вимоги до якості сільськогосподарської продукції обов’язково призведуть до перегляду технологій вирощування культур, а також застосування добрив із врахуванням усіх необхідних чинників.
Ірина Терещенко,
експертка ринку спеціальних добрив ІА «Інфоіндустрія»
Стаття опублікована в журналі «Агроіндустрія», грудень 2019 р.
 

Застосування DAP сьогодні

Одним із найрозповсюдженіших у світі фосфорних добрив, яке винайшли досить давно, але воно так і не отримало великої популярності та гідної оцінки аграріїв в Україні, є діамонійфосфат. І справа не в характеристиках самого добрива, а в тому, що чільне місце в ніші агрохімікатів посіли інші, більш звичні та широковідомі добрива, назви яких у всіх були і є на слуху, – аміачна селітра, суперфосфат, амофос тощо. З огляду на особливості культур, ефективність та економічну доцільність застосування добрив усе більшу увагу звертають на комплексні NPK-добрива. Але останніми роками позиції діамонійфосфату зміцнюються, тому, цілком можливо, що згодом він потіснить своїх конкурентів (Стаття Ірини Терещенко для журнала "Агроіндустрія", грудень 2019 р.).
Це добриво вирізняється високою результативністю і незначною кількістю недоліків. Порівняно із суперфосфатом та нітроамофоскою воно безпечніше для культур і людини. Впевнено витісняє аналоги, демонструючи високу ефективність від його застосування на різних рослинах. Одна тонна даного продукту може замінити не менше 2,5 тонни простого суперфосфату.
Використовувати діамонійфосфат розпочали в сільському господарстві в якості харчової добавки для худоби. Згодом він набув поширення в фармацевтичній, тютюновій, друкарській, деревопереробній, електронній, текстильній та хімічній промисловостях.
Сировиною для виготовлення цього добрива є природні сполуки фосфору: фосфорити і апатити, які містять фосфор у вигляді нерозчинного третинного фосфату (Р )₂, що погано засвоюється рослинами. Для отримання легкозасвоюваних добрив фосфорити піддають хімічній обробці, котра полягає в перетворенні нормальної солі в кислу.
Діамофос утворюється внаслідок взаємодії фосфорної кислоти з аміаком. Спосіб отримання складних добрив шляхом обробки фосфорної сировини азотною кислотою вперше був запропонований у 1908 році академіком Д.М. Прянишниковим. Цей метод, а також обробка фосфатів сумішшю кислот набули широкого розповсюдження і в європейських країнах.
Розроблення способів отримання фосфатів амонію (амофосу та діамофосу) було розпочато в кінці XIX ст. у Німеччині та США на основі термічної фосфорної кислоти.
DAP поступово набував популярності в США. Але виробництво кристалічного діамонійфосфату в країні було обмежене використанням коксохімічного аміаку для одержання сульфату амонію. Лише починаючи з 1954 р. багато установок, сконструйованих раніше для отримання сульфату амонію, перевели на виробництво діамонійфосфату, причому в основному було збережене колишнє обладнання.
У промисловому виробництві DAP використовується термічна або екстракційна фосфорна кислота. Зазвичай застосовується друга, більш дешева.
Виготовляють фосфати амонію декількома способами, які відрізняються між собою умовами нейтралізації кислоти та процесом кристалізації готового продукту.
Нині діамофос випускається у вигляді однорідних гранул, що мають рівномірний колір – від світло-жовтого до сірого, діаметром 6 мм.
Діамонійфосфат – універсальне добриво, яке використовується в різних кліматичних зонах. У його складі основними є два компоненти:
•    Азот (N) – 18%.
•    Фосфор (оксид) – майже 46%.
•    Уміст води – приблизно 1%.
В Україні внесення діамофосу під урожай сільськогосподарських культур 2018 року становило 34 833,7 ц у фізичній масі (табл. 1).
 
Табл.1. Внесення діамофосу під урожай сільськогосподарських культур у 2018 році
Станом на вересень 2019-го найбільший об’єм імпорту діамонійфосфату здійснювався з Туреччини (рис. 1).
  
Серед компаній – виробників діамонійфосфату в 2019 році лідирують такі, як литовська Lifosa, турецька TOROS TARIM. Починає активно розвиватися болгарська «Агрополіхім» тощо.
Пріоритетні позиції серед операторів-імпортерів цього добрива в 2019 році займають «Агрохімтехнолоджі», «Вестхім Україна», «Страбіс-Агро», «Ханзе агрі Україна».
Найбільша кількість імпорту DAP в Україну була здійснена в 2006 році (4584 тонни) (рис. 2).
Добриво не справляє шкідливого впливу в сільському господарстві. При внесенні в ґрунт розпадається на іони амонію N + і ортофосфорної кислоти: P -, H(P )₂- і (P )₃-. Іон амонію поглинається ґрунтовим комплексом та переходить в обмінно-поглинаючий стан, втрачаючи свою рухливість. Винятком є легкі ґрунти з низькою ємністю поглинання. Надалі при створенні сприятливих умов включаються процеси нітрифікації.
 
Деяка частина азоту в ґрунті в процесі життєдіяльності організмів перетворюється на органічну, що не всмоктується рослинами, відбувається процес іммобілізації. Іони ортофосфорної кислоти – єдине з’єднання фосфору, яке біологічно поглинається рослинами. При цьому (P )₃- практично не засвоюється кореневою системою, H(P ₂- поглинається більшою мірою, але найдоступніше для рослин P -.
Не поглинені рослинами фосфат-іони поступово переходять до складу різних з’єднань, властивих конкретному типу ґрунту.
Серед країн, що використовували дане добриво в сільському господарстві, у 2017 році перше місце посіла Індія (9 294 100 тонн) (рис. 3).
 
Діамофос застосовують на всіх типах ґрунтів. Однак необхідно враховувати, що в добриві вміст фосфору переважає над азотом, тому потрібне додаткове внесення азотних добрив до вирівнювання співвідношення внесеного азоту і фосфору 1:1.
Це добриво використовується на малородючих землях, які схильні до посухи та інших примх природи. Воно ефективне на ґрунтах з підвищеною кислотністю, при тому, що багато інших добрив на них малоефективні. Легкі ґрунти і парові поля при зрошенні потребують точного розрахунку внесених доз, оскільки в цих випадках при збільшенні дози добрива можуть збільшитися й втрати нітратного азоту – до 10–25% від внесеної дози добрива.
Дане фосфорорієнтоване добриво за рахунок високого вмісту легкодоступних рослинам фосфорних сполук забезпечує активний розвиток кореневої системи, підвищує їхню стійкість до хвороб, шкідників і особливо несприятливих впливів зовнішнього середовища. Адаптація до погодних умов, які можуть бути в деяких регіонах нестабільними, проходить швидше. Рослина краще реагує на можливі пізні заморозки або високий рівень вологи. Підвищуються якісні та кількісні показники врожаю.
В умовах погіршення екологічного стану в світі питанням екології в аграрному секторі економіки приділяється все більше уваги. І великим плюсом цього добрива серед інших є його екологічна безпека. В ньому відсутні нітрати, які разом з овочами та фруктами потрапляють в організм людини і у високій концентрації можуть провокувати розвиток різних хронічних захворювань. Діамофос не містить хлоридів, тому картопля, гречка, полуниця, льон, виноград, капуста та інші хлорофобні культури позитивно відгукуються на підживлення даним добривом. Завдяки цьому урожай абсолютно безпечний для людського організму.
Діамофос цінують за його унікальні властивості, які позитивно позначаються на здоров’ї, розвитку всіх рослин. Добриво досить універсальне, але виділяють деякі культури, які найбільш чутливі до його впливу. Підживлювати такі види сільськогосподарських культур можна як у відкритому, так і в закритому ґрунті.
До них відносяться: рис (більшість добрив при його вирощуванні не застосовуються, оскільки містять значну кількість азоту, а діамонійфосфат, маючи велику кількість з’єднань фосфору, справляє винятково позитивний вплив на рослини); картопля; томати; виноград. Плодові культури при застосуванні DAP легше накопичують цукор, стають соковитішими й смачнішими. А овочеві культури підвищують стійкість до температурних коливань. Крім цього, ним цілком можна обробляти квіткові клумби, а також домашню декоративну рослинність у горщиках.
Однак, як і при будь-якому іншому використанні добрива, потрібно дотримуватися міри. Норма та спосіб внесення залежать від біологічних особливостей культур, родючості ґрунтів. Переважно DAP застосовують для основного та передпосівного внесення. Також проводять позакореневі підживлення упродовж усього вегетаційного періоду.
Згадуючи такий вислів К.А. Тімірязєва: «Усі завдання агрономії, якщо вникнути в їхню сутність, зводяться до визначення і, по можливості, своєчасного забезпечення правильного живлення рослин», можна сказати, що однією з основних умов нормального функціонування, росту та розвитку будь-якого живого організму є збалансованість його хімічного складу. Не винятком є й рослинний світ, де взаємодія хімічних елементів має фундаментальне значення. А зростаючі вимоги до якості сільськогосподарської продукції обов’язково призведуть до перегляду технологій вирощування культур, а також застосування добрив із врахуванням усіх необхідних чинників.
Ірина Терещенко,
експертка ринку спеціальних добрив ІА «Інфоіндустрія»
Стаття опублікована в журналі «Агроіндустрія», грудень 2019 р.
 

В последние годы на рынке Украины наметилась тенденция все возрастающей популярности жидких удобрений. В первую очередь это касается азотных удобрений, таких как КАС и жидкий аммиак. Однако жидкие комплексные удобрение (ЖКУ) также переживают свою «вторую весну». Сильно утратив популярность в постсоветское время, ЖКУ снова привлекают внимание как аграриев, так и трейдеров. Есть ли у них шанс закрепиться на рынке и в технологиях украинских аграриев – об этом данная статья.

Жидкие удобрения достаточно популярны в мире: в США на долю жидкого аммиака приходится до 52% всех азотных удобрений, 22% комплексных используются в жидком виде. Второе место в мире по уровню потребления жидких удобрений занимает Канада. В Европе жидкие удобрения менее популярны, причиной чему является значительно меньший размер полей и хозяйств, а также слабое развитие инфраструктуры для их хранения и внесения.

Читать далее

«Вторая весна» ЖКУ

В последние годы на рынке Украины наметилась тенденция все возрастающей популярности жидких удобрений. В первую очередь это касается азотных удобрений, таких как КАС и жидкий аммиак. Однако жидкие комплексные удобрение (ЖКУ) также переживают свою «вторую весну». Сильно утратив популярность в постсоветское время, ЖКУ снова привлекают внимание как аграриев, так и трейдеров. Есть ли у них шанс закрепиться на рынке и в технологиях украинских аграриев – об этом данная статья.

Жидкие удобрения достаточно популярны в мире: в США на долю жидкого аммиака приходится до 52% всех азотных удобрений, 22% комплексных используются в жидком виде. Второе место в мире по уровню потребления жидких удобрений занимает Канада. В Европе жидкие удобрения менее популярны, причиной чему является значительно меньший размер полей и хозяйств, а также слабое развитие инфраструктуры для их хранения и внесения.

Читать далее

Те, скільки коштують добрива, безпосередньо впливає на собівартість вирощування продукції. Сільськогосподарські виробники здебільшого незадоволені співвідношенням ціни агрохімікатів та їхньої якості. Є й такі, хто вважає, що їх можна придбати дешево та ще й отримати високий ефект від застосування. Чому це швидше міф, аніж правда? Якщо порахувати покроково, то бюджетні добрива насправді частіше призводять до збільшення витрат (Стаття В.Горного для журнала "Агроіндустрія", грудень 2019 р.).
Уявіть, що ви купуєте автомобіль по запчастинах: двигун, трансмісію, колісні диски, шини, гальмівну систему. І робите це там, де вони найдешевші, без сертифікатів якості та з інструкціями незрозумілими вам мовами. А головне – ви не перевіряєте сумісність цих деталей.
Сталося диво, і вам таки вдалося зібрати з них авто – з неоднаковими колесами й нульовими індексами безпеки. Чи вам захочеться керувати таким транспортним засобом? Напевно, що ні. Ми не збираємо автомобілі самостійно, а купуємо їх у готовому вигляді. І обов’язково має бути гарантія, мінімум 3 роки. Ви знаєте, що вона закладена у вартість. Погодьтеся, що така нова автівка повинна коштувати значно більше, ніж самостійно виготовлена.
Але ж аграрії закуповують добрива, котрі потрібно змішувати між собою, без жодних гарантій, забуваючи, що агрохімікати можуть виявитися несумісними. Дивно, але факт: якщо на мішку зображені китайські ієрогліфи, саме ці добрива придбають українські аграрії – через низьку ціну. Без інструкцій, без рекомендацій. Без відповідальності.
Чи завжди добрива – це просто, як 2 + 2?
Існує думка, що комплексні агрохімікати – це просто суміш різних добрив. Тобто, маючи селітру, сульфат калію та інші елементи, можливо отримати такий самий якісний продукт, як і комплексне рішення. Але дешевше.
Уявімо, що перед нами стоїть таке завдання: внести добриво NPK із формулою 20:20:20, але скласти його самостійно.
Для початку необхідно розібратись у формах добрив. Першим іде азот (N), який може бути в амонійній, амідній та нітратній формах. Всі вони дуже різні за своїми хімічними й біологічними властивостями. Відомо, що найшвидше проникає в рослину нітратна форма (NO3-), але так само швидко й вимивається з ґрунту після поливу. Вона підвищує ефективність багатьох інших добрив (металів), та, з другого боку, також спричинює їх вимивання. Амонійна форма (NH4+) має дзеркальні властивості. Вона фіксується ґрунтом, тому не вимивається. Її навіть можна вносити під зиму. Але амонійна форма не допомагає, а заважає агрокультурам споживати метали з інших добрив (калій, магній, кальцій тощо). Амідна форма взагалі не споживається рослиною і є органічною формою азоту, який стає доступним лише після того, як його перероблять мікроорганізми (якщо ґрунт достатньо прогрітий, є волога). Амідний азот перетворюється на амонійний, а потім – на нітратний.
Кожна із вказаних вище форм має свої переваги та недоліки. Тому кращі комплексні добрива містять всі три форми азоту. Тож нам необхідно мати сечовину (також відому як карбамід) та аміачну селітру, щонайменше.
Дешевий і доступний карбамід містить велику концентрацію біурету, який є отруйним для рослини. З огляду на це, купуючи сечовину, звертайте увагу на вміст біурету та репутацію заводу, який її виготовив. Не потрібно довіряти лише продавцю, адже не він робить товар. Слід вивчити інформацію про виробника.
Другий елемент у суміші – фосфор. Найпопулярніші водорозчинні форми: монокалій фосфат (МКФ), амонію фосфат (АФ) та ортофосфорна кислота. Монокалій фосфат містить 52% фосфору та 34% калію, рН (1%) – 4–4,5. Амонію фосфат – 10% азоту й 46% фосфору, рН (0,1 М) – 4,4. Ортофосфорна кислота буде найбільш кислою, але її краще застосовувати окремо від інших добрив, щоб посилити їхню дію, тому до розрахунку включати її не будемо.
Калійних добрив існує значно більше. Вище вже згадувався монокалій фосфат. Також це сульфат калію, калійна селітра. Не можна використовувати хлорид калію. Між калійною селітрою та сульфатом калію різниця не дуже очевидна. Вони мають різні фізичні властивості, але більшість виробників зважають лише на ціну та необхідність внести азот. Селітра містить 46% калію і 13% азоту. Сульфат калію – 51% калію.
Час рахувати
Щоб отримати 1 кг добрива NPK 20:20:20, нам потрібно взяти 200 г азоту, додати 200 г фосфору та 200 г калію (по 20% кожного).
Найзручніше почати розрахунки із фосфору. Обидва види добрив із цим елементом містять не лише його, тому амофос (АФ) у нас буде джерелом азоту, а монокалій фосфат (МКФ) – джерелом калію.
Це робити необов’язково, але пропонуємо взяти й один, і другий вид у однаковій кількості (по 10% фосфору), в двох формах порівну. Тобто, на 1 кг готового добрива нам потрібно 100 г фосфору у вигляді МКФ і 100 г у вигляді АФ.
У результаті поєднання 192,3 г МКФ та 217,4 г АФ маємо 20% фосфору, 6,5% калію (з МКФ) та 2,2% азоту.
Тепер нам треба додати калій. Ми вже маємо його 6,5% з МКФ, не вистачає ще 13,5%. Використаємо чистий сульфат калію, або 265 г, при цьому отримаємо 12,2% сірки. Звісно, ми можемо надати перевагу калійній селітрі (13% азоту, 46% калію). В такому разі потрібно буде 293,5 г добрива, що дасть додатково 3,8% азоту.
Ось, власне, й дійшла черга до азоту. Якщо ми вибрали сульфат калію, то азоту необхідно ще 17,8%. У цьому випадку 12% з них внесемо у вигляді амонійної селітри (34% азоту), що еквівалентно 353 г добрива. А карбамід (46% азоту) заповнить інші 5,8%, і це 126 г добрива.
Отже, щоб отримати 1 кг комплексу (N:P2O5:K2O) 20:20:20, нам потрібно: 192,3 г моно¬калійфосфату, 217,4 г амонію фосфату, 264,7 г сульфату калію, 353 г амонійної селітри, 126 г карбаміду. Разом – 1153,4 г добрив.
Якщо ми використали не сульфат калію, а калійну селітру, то нам треба менше азотних добрив – 13,1%. Із них 10% забезпечать 294 г аміачної селітри, а 4,2% – карбамід (це 87,5 г добрива).
Скільки грамів у кілограмі?
Парадокс у тому, що в сумі ми отримали не кілограм. У першому випадку (суміш із сульфатом калію) маємо 1153,4 г. У другому, з калійною селітрою, – 1084,7 г. Але це не кілограм, це більше. І більше не користі, а солей.
У якісному комплексному добриві NPK з формулою 20:20:20 є по 20% азоту, фосфору та калію. В сумі 60%. А що таке інші 40%? Це баласт. Часто він є непотрібним. 40% – це 400 г з кожного кілограма. А з простих солей ми отримали не 400 г баласту, а приблизно 500 г. Ці зайві 100 г з кілограма – майбутнє засолення ґрунту та стрес для сільськогосподарських культур.
Ще нічого, якби проблема була лише в баласті. Згідно з нашими розрахунками, вам потрібно придбати до 6 видів добрив відмінної якості. Без натрію, хлору, важких металів і з гарантованим вмістом діючих речовин.
Також не варто забувати, що різні марки доб¬рив мають різний склад. Сульфат калію не завжди містить 51% калію, буває й менше. Іноді на 1–2%, іноді на 10% і більше. Хоча на мішку про це не буде зазначено. Тому вам доведеться щоразу проводити хімічний аналіз добрива та заново вираховувати рецепт.
Фізичні властивості
Встановити точну потребу в добривах, правильно їх змішати та розчинити – простіше сказати, ніж зробити. Деякі з цих добрив будуть у вигляді гранул (аміачна селітра, карбамід, амонію фосфат (амофос)). Ці гранули через погану розчинність можуть забивати крапельну трубку. Навіть величезні заводи мусять постійно контролювати якість сировини, яку вони купують. А чи наші аграрії впевнені, що їм це завжди вдається?
Також нам треба налаштувати розчинний вузол. Ми не будемо засипати добрива рівномірно. Спочатку розчинимо одне, потім друге, потім третє… Всі вони мають різні властивості, тому можуть гірше змішуватись.
Крім того, добриво важко буде не лише використати, а й зберегти. У селітри та сульфатів є здатність, набравшись вологи, кам’яніти.                                                    
Деякі добрива тут не взяті до розрахунку через те, що продаються у рідкій формі. Наприклад: фосфорна та азотна кислоти, аміачна вода. Як і будь-який розчин, вони можуть контактувати з повітрям, змінювати свою концентрацію. Їх дуже важко транспортувати та зберігати.
Різні добрива мають різний рН. Навіть якщо ви розрахували масу кожного з них, то чи зможете визначити кислотність цієї суміші? Так, рН 1% МКФ становить 4,5, а рН 0,1 М АФ – 4,4. І яким буде рН, якщо на кубічний метр води взяти 192 г першого добрива і 217 г другого?
100 г калію у вигляді сульфату та 100 г калію у вигляді селітри дуже по-різному вплинуть на рН розчину. Вони неоднаково розчиняються, змінюється навіть температура робочого розчину.
Додаткові затрати
Крім NPK, нам треба додати мікроелементи. Врахувати їх доступність за умов рН ґрунту, ґрунтового розчину, робочого розчину. Або ж надавати перевагу хелатним формам мікроелементів. Але їх потрібно небагато, тому з кожним підживленням доведеться відміряти грами чи навіть долі грамів. Уявіть: відміряти 0,3 г хелату цинку, наприклад. А ще мідь, бор, залізо… Звичайні кухонні ваги не здатні виконати цю задачу. Купувати хімічні ваги, щоб економити на добривах, – нонсенс. Тим паче, що після зважування потрібно буде застосувати ці елементи живлення рівномірно між усіма рослинами.
Найцікавіше – це доставка. П’ять різних добрив від різних виробників. Імовірно, що від різних продавців. Потрібно довіряти кожному виробнику, кожному продавцю і заплатити за кожну доставку. Навіть одна невдала операція на цьому етапі перекреслює ефективність усіх ваших дій.
Стаття опублікована в журналі «Агроіндустрія», грудень 2019 р
 

Наши контакты